Біографія

Вікентій Паллотті народився у Римі 21 квітня 1795 року. Він був третьою дитиною з десяти у родині Маддалени і П’єтра-Паоло Паллотті. Шестеро дітей померло ще у дитинстві, з якими подружжя Паллотті попрощалося з болем, але й з вірою: Бог дав, Бог забрав!

У шестирічному віці Вікентій пішов до загальної школи, після закінчення якої намагався вступити до ордену капуцинів. Батьки хлопця були доброчинцями даного ордену: матір, яка померла у 1827 році, поховали у церкві капуцинів на Віа-Венето. Утім, за рекомендацією сповідника Вікентій Паллотті з огляду на здоров’я відмовився від вступу до ордену, але не від священства.

Впевнений у своєму подальшому життєвому шляху, Вікентій восени 1807 року вступає до Римського колегіуму, який закінчує у 1813 році, прийнявши у 1811 році нижче висвячення. Восени 1814 року Паллотті розпочинає вивчати філософію та теологію в Римському університеті «Ла Сапієнца», відвідуючи одночасно лекції з природничих наук, вищої математики, історії та права. Впродовж усіх цих років Вікентій веде глибоке внутрішнє життя, про що свідчить його духовний щоденник. Стати святим священиком було для Вікентія Паллотті незрівнянно важливішою справою, ніж стати вченим священиком. Вище висвячення він отримав у Латеранській базиліці Рима. У тій самій святині 16 травня 1818 року Паллотті висвятили на священика.

«Це виходить за межі людського уявлення, – пише він у своєму щоденнику, – що безконечна Божа доброта мого улюбленого Отця забажала дивовижним чином поглянути на мене і піднести до вершини священства… Прошу усі створіння, щоб дякували від мене Богові за неоціненну благодать покликання… Прошу Бога, щоб учинив з мене невтомного працівника.

15 липня 1818 року Паллотті закінчив університет, отримавши докторський ступінь із філософії та теології. Священицьке життя Вікентія Паллотті мало дві характерні риси: зосередженість та активність. Коли він молився, то віддавав Богові світ, коли прямував вулицею, ніс світові Бога.

Перший рік свого священства Паллотті, головним чином, присвятив молоді, серед якої працював уже під час навчання в університеті, несучи студентам духовну і матеріальну допомогу. Продовженням цієї роботи було прийняття посади консультанта в університеті «Ла Сапієнца» у 1819 році строком на десять років. З 1829 року протягом тринадцяти років він був духовним отцем у Римській семінарії, а наприкінці 1834 року Паллотті призначили ректором церкви Святого Духа на Віа-Джулія. Обов’язки ректора він виконував до лютого 1846 року. Тут Вікентій Паллотті заснував Об’єднання католицького апостольства, цілісною частиною якого є Товариство католицького апостольства, затверджене 11 липня 1835 року Папою Григорієм XVI. Саме у церкві Святого Духа з 1836 року Вікентій Паллотті організовував урочистості октави Богоявлення Господнього.

У 1837 році отець Вікентій розпочав справу заснування Місіонерського колегіуму та сиротинця для дітей і молодих дівчат, який сприяв згодом створенню жіночого чернечого товариства. Попри зайнятість і хвороби, він прийняв обов’язки військового душпастиря у Римі, а через два роки – капелана у шпиталі «Чентро Прето». Важливою подією у житті о. Вікентія Паллотті була передача у 1844 році Апостольською столицею Товариству католицького апостольства старовинного францисканського монастиря і церкви Сан Сальваторе ін Онда на Віа-Петтінарі. Тут до сьогодні знаходиться Генеральна рада товариства.

Вікентій Паллотті помер в Римі, 22 січня 1850 року. Сто років після його смерті, 2 січня 1950 року Папа Пій XII проголосив його блаженним. Його тіло залишили в кришталевому гробі під головним вівтарем в костелі San Salvatore in Onda у Римі. Папа Іван XXIII 20 січня 1963 року оголосив блаженного Вікентія Паллотті – святим та апостолом Риму і покровителем мирян.